ЛІЦЕНЗОВАНИЙ ОБСЯГ ТА ФАКТИЧНА
ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ У ЗАКЛАДІ ОСВІТИ
Ліцензований обсяг та фактична кількість осіб,
які навчаються в ЗЗСО «Малоглушанський ліцей»
- Ліцензований обсяг закладу:
320 осіб.
- Фактична кількість осіб, які навчаються у закладі станом на 01.01.2022 р. навчається - 151 особа.
Матеріально-технічне забезпечення
МОВА ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ
- Відповідно до Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIII, статті 7 "Мова освіти", мовою освітнього процесу в закладі освіти є державна мова -українська.
Перелік додаткових освітніх та інших послуг, їх вартість, порядок надання та оплати
Додаткові освітні та інші послуги у закладі відсутні.
План роботи комісії з академічної доброчесності
про загальні збори (конференцію)
трудового коллективу ЗЗСО «Малоглушанський ліцей»
(31.08.2021)
Історична довідка про село Мала Глуша
Мала Глуша – село, центр сільської ради, розташоване за 43 км від районного центру і за 24 км від залізничної станції Камінь-Каширський. Населення – 1450 чоловік. Сільській раді підпорядковане село Каливиця.
Територія села включає 5260 га сільськогосподарських угідь, з яких 1042,3 га – орна земля, 628,6 га – сінокіс, 858,2 га – випас.
В народі Малу Глушу називають просто Глушка. З переказів встановлено, що назва села пішла від того, що колись в цьому районі росли густі, глухі ліси, через які важко було проїхати. Тут виникло село Велика Глуша. Неподалік місцевість була такою ж, проте ще більш маловідомою. Тому й назвали нове поселення Малою Глушею – Глушкою.
Перша згадка про Малу Глушу датована 1537 роком. М.Теодорович в своїй книзі „Волынь в описании городов, местечек и сел в церковно-историческом, географическом, этнографическом и других отношениях” пише: „Село Мала Глуша, при притоці р.Турії, яка впадає в р.Прип’ять, волості Велико-Глуської, від Житомира 425 верст, від Ковеля – найближчої залізної дороги і телеграфної станції 68 верст, найближчої поштової станції Каміня-Каширського 25 верст, найближчих приходів с.Велика Глуша 4 версти і с.Видерта 7 верст”.
Наприкінці ХVІІ ст. село входило до володінь польського магната Л.Красицького, який віддав Малу Глушу генералу Шостаку, що був одружений на сестрі Красицького.
У 1795 році село Мала Глуша, як і вся Західна Волинь, було приєднано до Російської імперії.
По спадщині маєток Красицьких перейшов до панів Михайловських і належав їм до 1882 року. Теоль-Станіслав Генріхович Михайловський помер 1914 році. Село перейшло до братів Михайловських – Євгенія та Станіслава.
Жителі села були кріпаками до 1861 року. З середини ХІХ ст. частина селян віддавалась до війська.
У 1811 році в центрі села на місті старого храму, використавши дерево розібраної Замшанської церкви, було споруджено церкву Різдва Богородиці. В 1871 році було добудовано дзвіницю. У 1881 році литовським майстром Карлом Сангейлом було споруджено іконостас, який був повністю відреставрований у 2002 році. Церква ніколи не закривалася.
Знаменним в історії села став далекий від нас 1886 рік. Саме цього року при Різдво-Богородичному храмі була відкрита церковно-приходська школа, яка стала центром освіти, писемності, музики, мистецтва для малоглушан. Вчителював в ній, як свідчать документи, Марк Аввакумович Мирук. Школа працювала з перервами до 1928 року.
З березня 1919 року село відійшло до Польщі, де й перебувало до вересня 1939 року. В 1928 році в селі була відкрита польська шестикласна школа з семирічним терміном навчання (в шостому класі навчались 2 роки). В школі навчалися діти різних націй і віросповідань: українці, поляки, німці, євреї. Директорував тут Богдан Дзимінський. Викладання проводилося на польській мові. Основними предметами були алгебра, геометрія, історія, географія, трудове навчання. Для православних дітей викладався Закон Божий.
Аграрна політика польських властей на Волині була спрямована на захист інтересів великих землевласників і утворення хутірської системи. В 1934 році в селі була проведена так звана комосація – виділення селянських господарств на хутори. Їх довкола Малої Глуші було багато. Це Надан, Йолисок, Корма, Білі Деревища, Рибка, Побідища, Загора, Заріка, П’ятнища, Красне, Маковища, Минчі, Великий ліс, Язвина, Борок, Проходи, Лисиця, Хуртовин, Дубове, Сосниця, Дивтро, Жовтин, Залюття та інші. Це сприяло соціальному розшаруванню селян.
Зі вступом радянських військ 17 вересня 1939 на територію Західної України розпочалася радянізація і на малоглушанській землі, до якої неоднозначно поставилися селяни.
На 1939 рік припадає початок діяльності Малоглушанської сільської ради народних депутатів. Першим головою виконкому сільської ради був Малієвський Михайло Іванович.
В цьому ж році була відкрита українська семирічна школа, існування якої було перервано війною.
Мирне життя малоглушан було перерване з вторгненням німецьких військ на радянські землі 22 червня 1941 року. Чорною тінню пронеслася війна над жителями Малої Глуші. Близько 400 чоловік боролися в лавах радянської армії. Близько 160 жителів села за бойові заслуги удостоєні державних нагород. 119 чоловік не повернулися з фронтів до рідних осель. 27 малоглушан було вивезено із села на роботи до Німеччини. 1942 – 1944 роки є трагічними в історії Малоглушанської школи. Її приміщення в круговерті війни було зруйноване і школа тимчасово припинила своє існування.
Осінь 1944 року подарувала юним малоглушанам свято зустрічі з вчителями, школою. Директором школи був призначений Шевчук Семен Михайлович.
У травні 1944 року після звільнення села від німецьких окупантів було обрано тимчасове керівництво на селі на чолі з головою сільської ради Малієвським Михайлом Івановичем.
В липні 1944 року було проведено вибори постійного керівного складу виконкому сільської ради.
В 1947 році на теренах Малої Глуші було утворено колективне селянське господарство – колгосп. В рік заснування незначна частина жителів села об’єдналась для спільної праці. Проте вже наступного 1948 року в колгосп було об’єднано 430 одноосібних селянських господарств з своїм реманентом, худобою. Йому було дано назву „Нове життя”. Першим головою колгоспу став Кошель Денис Адамович.
У 1962 році колгосп „Нове життя” було перейменовано на колгосп імені Кірова.
У 1963 році після реорганізації Камінь-Каширського району Малоглушанська сільська рада перейшла до Любешівського району.
У 1977 році було здано в експлуатацію нове приміщення школи і вона стає десятирічною.
На даний час у селі діє сільська рада, загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв’язку, декілька торгових точок, встановлено пам’ятний знак до 2000-ліття Різдва Христового. Унікальним явищем села є Сліпа Турія – річка-односілка.
До сільської ради прокладені дороги з твердим покриттям, є газопровід. Наявне автобусне сполучення з обласним та районним центрами, республікою Білорусь.
Жителі Малої Глуші та Каливиці в основному займаються індивідуальним сільськогосподарським виробництвом.
Двом жителям села випала нелегка доля стати ліквідаторами наслідків Чорнобиль-ської аварії, а шестеро малоглушан пройшли через вибухи, руїни, смерть в далекому Аф-ганістані.